Легенди "Буковини"...Сергій Шмундяк!
Увага! На сайті працює новий вид навігації: натисніть у будь-якому місці любої сторінки на ліву кнопку миші і перед Вами з`явиться навігаційне меню сайту. Це зручно для пересування сторінками сайту.
За чернівецькі команди майстрів шкіряного м'яча виступало багато талановитих вихованців нашого краю, серед яких е чимало таких, що залишили помітний слід у історії буковинського футболу. До цієї групи, безперечно, можна зарахувати й Сергія ШМУНДЯКА, що за десять років виступів за "Буковину" забив у ворота суперників 101 м'яч, а також був капітаном збірної України ДСТ "Трудові резерви", захищав кольори львівських клубів СКА й "Карпати". Нинішнє життя з футболом у Сергія вже не пов'язане (зараз працює у відеосалоні готелю "Турист"), але він із задоволенням погодився пригадати деякі приємні епізоди власної спортивної біографії. Цьому інтерв`ю вже декілька років, однак воно ще не втратило актуальність.
- Це, насамперед, через те, що вже в 17 років я був заявлений за "Буковину". За 12 сезонів гри в командах майстрів "Буковина" (Чернівці). СКА (Львів), "Карпати" (Львів) я просто втомився від футболу Довготривалі збори, контроль, постійні розлуки з сім'єю - все це наклало свій відбиток на те, що в 1986 р. залишив "Буковину". Правда, восени 1987 р. Ю.Г Школьников пропонував мені повернутися, але я відмовився. Якби Юхим Григорович очолив команду трохи раніше, я міг би виходити на поле в складі головної команди нашого краю ще декілька сезонів. Після завершення виступів на рівні майстрів, приблизно 3 - 4 роки грав у першості області за чернівецькі "Кварц" та "Легмаш". Але через проблеми з коліном, я остаточно розпрощався з футболом.
- Чи були у Вас запрошення з команд вищої союзної ліги?
- Так, звичайно. Ще коли грав за львівський СКА, мене хотіли бачити в своєму складі представники ЦСКА. Був навіть наказ про те, що мене разом зі С.Юрчишиним повинні відправити до Москви. Але завдяки зусиллям командувача Прикарпатського округу Вареннікова, залишився у Львові. У 1979 р. був на оглядинах у київському "Динамо", але перейти до флагману українського футболу не наважився, про що дуже жалкую. Були в мене запрошення від одеського "Чорноморця", донецького "Шахтаря" та від деяких інших клубів вищої ліги.
- Співпраця з якими наставниками залишила у Вас найприємніші спогади?
- З великою пошаною згадую мого тренера з "Трудових резервів" В О.Осадчука. Це -прекрасна людина й відмінний фахівець. Він постійно морочився зі мною. Саме завдяки його тренуванням мені вдалося розвинути свої швидкісні якості. Також хочеться пригадати, на жаль, вже покійного О.Г.Павленка, Б.А.Россіхіна, І.Д.Шандора, А.Д.Лермана.
- Що Ви думаєте про рівень нашого футболу?
- Він дуже низький. Стан футболу багато в чому залежить від економіки. На жаль, київське "Динамо" та національна збірна України можуть зіграти на міжнародній арені в декількох матчах дуже сильно, але в інших - виглядати безпорадно. Що ж, можна сказати, коли юнакам нема де тренуватися, не вистачає м'ячів, екіпірування й т.д. Найсильніші гравці в пошуках кращої долі їдуть до закордонних клубів. На мою думку, коли стане на ноги економіка, тоді й можна буде говорити про відродження українського футболу.
- Сергію, поруч з якими гравцями Вам було найприємніше виходити на поле?
- З технічними та розумними. До таких в першу чергу відношу Ю.ГІя, В.Мглинця, В.Барчука. До речі, В.Барчук, котрому у віці 29 років довелося піти з "Буковини" через перевищення встановленого ліміту "вікових" гравців, продовжує виступати за виробничі колективи. Хочу також сказати, що поруч з молодими футболістами, в команді повинні бути досвідчені виконавці. У свій час я опікав Ю.Шелепницького, намагаючись у всьому допомогти своєму молодшому партнерові.
- Чи самі б Ви не хотіли спробувати свої сили в тренерській справі?
- У командах майстрів ні. У свій час хотів тренувати дітей, з якими дуже легко знаходжу спільну мову.
- І насамкінець. Що б Ви хотіли побажати буковинським уболівальникам?
- Терпіння. Підтримувати свою команду, незважаючи на те, чи буде вона на першому чи п'ятнадцятому місці. Справжній вболівальник завжди буде до останнього вірити в свій улюблений клуб і буде з ним у найскладнішу для нього хвилину.
Олексій МАМЧУК